Цукровий діабет — це хронічне захворювання, спричинене відсутністю або неправильною дією гормону, який називається інсуліном.
Інсулін виробляється в організмі людини спеціальними скупченнями клітин, розташованими в підшлунковій залозі — залозі, що міститься в черевній порожнині. Ці клітини називаються β-клітинами острівців підшлункової залози. Разом з іншими гормонами інсулін бере участь у регуляції всіх процесів обміну речовин, що відбуваються в організмі людини. Він забезпечує постійне надходження поживних речовин до всіх клітин тіла як після їди, так і між прийомами їжі — незалежно від тривалості перерв між ними.
Щоб належно виконувати свої функції, кожна клітина потребує відповідної кількості енергетичного матеріалу (палива). Завдяки інсуліну зі спожитої їжі в організмі людини утворюється енергія, яка дає змогу тілу функціонувати.
Роль інсуліну полягає в:
використанні цукрів і жирів як енергетичного матеріалу для клітин;
накопиченні надлишкової кількості цукрів у вигляді запасів;
утворенні білків із речовин, що містяться в їжі.
Щоб живий організм міг використовувати глюкозу як джерело енергії, необхідна відповідна кількість інсуліну, який діє належним чином. Він є своєрідним ключем, що відчиняє двері в клітині, через які всередину потрапляють молекули глюкози. За відсутності інсуліну або в разі його неправильної дії клітини позбавлені енергетичного (цукор, жир) і будівельного (білок) матеріалу. Водночас вони не можуть використовувати глюкозу, через що її концентрація в крові хворого зростає. Кров із дуже високим вмістом цукру проходить через нирки, і там частина глюкози потрапляє в сечу. Тож з’являються глюкозурія та інші симптоми захворювання.
Симптоми нещодавно виявленого або недостатньо лікованого цукрового діабету дуже типові, хоча їхня вираженість може бути різною. До типового комплексу клінічних симптомів належать: втома, слабкість, поліурія (тобто часте виділення великої кількості сечі), надмірна спрага, підвищений апетит, схуднення. Основне значення для діагностики цукрового діабету мають біохімічні аналізи крові та визначення вмісту цукру в крові й сечі (так званої глюкозурії, тобто наявності цукру в сечі).
У переважній більшості випадків причини цукрового діабету залишаються невідомими. Лише в небагатьох хворих можна встановити причину появи його симптомів. Це можуть бути, наприклад, гострі та хронічні захворювання підшлункової залози (органа, що виробляє інсулін), зловживання алкоголем, дія деяких ліків, генетично зумовлені захворювання, за яких поряд із цукровим діабетом виникає багато інших порушень.
Згідно з чинною класифікацією виділяють два основні типи цукрового діабету:
· цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний, юнацький) — діагностують, коли підшлункова залоза взагалі не виробляє інсуліну;
· цукровий діабет 2 типу (інсулінонезалежний, дорослих) — діагностують, коли інсуліну замало або клітини тіла не здатні використовувати власний інсулін.
Існують також інші, рідкісні типи цукрового діабету, пов’язані, наприклад, із хірургічним видаленням підшлункової залози, іншими ендокринними захворюваннями або спричинені прийманням деяких ліків (стероїдів), а також особливий його різновид, який виникає в жінок під час вагітності й минає після пологів.
За останні понад десять років прогноз для хворих на цукровий діабет помітно поліпшився. Вони живуть довше, а госпіталізацій через гострі ускладнення цього захворювання стало менше. Однак унаслідок цього в дедалі більшої кількості людей із діабетом спостерігають хронічні ускладнення цукрового діабету.
Основною причиною хронічних ускладнень цукрового діабету, пов’язаних із тривалим перебігом захворювання, є надто високий рівень цукру, що зберігається протягом тривалого часу (гіперглікемія). Підвищена глікемія спричиняє численні порушення обміну речовин і пошкодження дрібних кровоносних судин (мікроангіопатію) та великих артерій (макроангіопатію). Це призводить до порушення кровопостачання та пошкодження багатьох органів. Хронічні ускладнення цукрового діабету поділяють на мікроангіопатичні та макроангіопатичні.
До ускладнень, що виникають унаслідок пошкодження дрібних артерій, належать ретинопатія, нефропатія та нейропатія.
Діабетична ретинопатія — це пошкодження органа зору, пов’язане зі змінами в сітківці, яка відповідає за сприйняття зорових подразників. Її пошкодження спричиняє погіршення зору. Сітківку можна обстежити під час огляду очного дна. У деяких випадках роблять знімки очного дна. У більшості хворих із тривалим перебігом цукрового діабету на очному дні виникають зміни, характерні для ретинопатії. Діабетичну ретинопатію поділяють на просту, яка в більшості випадків потребує лише спостереження за пацієнтом, а також препроліферативну та проліферативну. Дві останні стадії потребують інтенсивної офтальмологічної терапії й часто лікування лазером (лазеротерапії). Нелікована ретинопатія може призвести до втрати зору.
Діабетична нефропатія — це ускладнення, яке полягає в пошкодженні ниркових клубочків, відповідальних за фільтрацію крові та виведення з організму непотрібних і шкідливих продуктів обміну речовин. Діабетична нефропатія призводить до ниркової недостатності, а пошкодження нирок відбувається поступово. Спочатку збільшується виділення альбуміну із сечею (це називається мікроальбумінурією), а згодом із сечею виділяється більша кількість білка (це так звана явна протеїнурія). Зазвичай на цій стадії з’являється артеріальна гіпертензія. На наступному етапі поступово зростають концентрації сечовини та креатиніну в крові. На найбільш пізніх стадіях нефропатії необхідне лікування із застосуванням апарата, що виконує функцію нирок, — діаліз. Нині також існує можливість пересадження нирки (трансплантації).
При діабетичній нейропатії відбувається пошкодження нервів. Симптоми можуть бути різноманітними й залежать від того, які нерви пошкоджені. Найчастіше виникає периферична полінейропатія, яка проявляється дуже характерним відчуттям жару та печіння в стопах і кистях, переважно вночі. У хворих із нейропатією частіше розвивається діабетична стопа.
До макроангіопатичних ускладнень належать ішемічна хвороба серця, ішемія нижніх кінцівок і захворювання судин головного мозку.
Ішемічна хвороба серця значно частіше виникає у хворих на цукровий діабет і спричинена звуженням коронарних артерій, які відповідають за кровопостачання серця. Це захворювання може призвести до інфаркту міокарда. Його симптоми характерні — виникає пекучий біль за грудниною, спочатку зазвичай після фізичного навантаження. На жаль, деякі хворі на цукровий діабет можуть не відчувати жодних проявів.
Ішемічна хвороба нижніх кінцівок спричинена атеросклерозом артерій. Спочатку вона проявляється болем у ногах під час ходьби (переміжна кульгавість). За більш виражених атеросклеротичних змін може виникати некроз дистальних (периферичних) частин стопи (пальців, п’яти).
Захворювання судин головного мозку частіше трапляється у хворих на цукровий діабет. Воно спричинене порушенням кровопостачання мозку. Може призводити до тимчасових парезів (транзиторних ішемічних атак) та інсульту. При інсульті виникають парези й паралічі (наприклад, кінцівок).
джерело: www.etermed.pl
- Чи можна лікувати цукровий діабет дієтою?
- Пакет «Цукровий діабет — діагностика». Де здати аналізи?
- Пакет «Цукровий діабет — моніторинг». Де здати аналізи?
Цукровий діабет і загоєння ран. Високий рівень глюкози порушує роботу білих кров’яних клітин і пошкоджує дрібні судини, тому в людей із цукровим діабетом навіть невелика рана на стопі може перетворитися на виразку. Коли рана вважається такою, що «важко загоюється», які аналізи здати й коли звернутися до амбулаторії лікування ран: Рана, яка ніяк не загоюється.