Контрольне обстеження слід провести через 2-4 тижні після імплантації, тобто після виписки пацієнта з лікарні, щоб виявити можливі ускладнення та невдалий результат втручання. Воно охоплює збір анамнезу, фізикальне обстеження (зокрема місця імплантації), оцінку правильності роботи системи електрокардіостимуляції (ЕКГ).
РАННІ КОНТРОЛЬНІ ОБСТЕЖЕННЯ
Наступне контрольне обстеження слід провести через 2-3 місяці після імплантації кардіостимулятора. Це період стабілізації як порога стимуляції, так і сприйняття власних електричних сигналів серця. Окрім фізикального обстеження та ЕКГ, необхідно виміряти поріг стимуляції та поріг сприйняття сигналів і на підставі отриманих значень запрограмувати енергію імпульсу (амплітуду й тривалість), а також чутливість передсердного та/або шлуночкового каналу.
Економне програмування енергії (найчастіше 200-300% від значення порога стимуляції) дає змогу подовжити термін роботи батареї кардіостимулятора, іноді на кілька років понад передбачений виробником середній термін роботи пристрою. Належне програмування чутливості (у межах 1/2–2/3 абсолютних значень порога
сприйняття сигналів), з одного боку, запобігає так званому недостатньому сприйняттю сигналів (undersensing, failure to sense) та пов’язаним із цим порушенням керування стимуляцією, а з іншого — протидіє всім явищам, спричиненим так званим надмірним сприйняттям сигналів (oversensing). У шлуночкових системах (VVI) явище T-wave oversensing полягає в помилковому розпізнаванні зубця T як комплексу QRS, а в передсердних або двокамерних системах far field
sensing означає помилкове розпізнавання зубця R як чергового зубця P. У шлуночкових або передсердних уніполярних системах м’язові потенціали можуть тимчасово пригнічувати стимуляцію; у двокамерних системах міопотенціали, зареєстровані в передсердному каналі, спричиняють стимуляцію шлуночків із максимальною частотою відстеження передсердного ритму (UTR).
ВІДДАЛЕНІ КОНТРОЛЬНІ ОБСТЕЖЕННЯ
Пацієнти з кардіостимулятором типу AAI(R), імплантованим через дисфункцію синусового вузла або порушення хронотропної функції, можуть проходити контрольні обстеження кожні 6 місяців;
пацієнти із синдромом брадикардії-тахікардії потребують значно частіших перевірок.
Пацієнти з двокамерним кардіостимулятором (DDD//DDDR), імплантованим через набуті або вроджені атріовентрикулярні блокади, можуть проходити контрольні обстеження кожні 6 місяців. Натомість той самий тип кардіостимулятора, імплантований через синдром брадикардії-тахікардії, а також за іншими, менш типовими показаннями (як-от вазовагальний синдром, синдром подовженого QT або синдром гіперчутливості каротидного синуса), потребує частих контрольних обстежень.
Особливо частих перевірок (кожні 2-3 місяці, іноді навіть щомісяця) потребують пацієнти з двокамерним кардіостимулятором, імплантованим через синдром брадикардії-тахікардії, з огляду на наявність у них надшлуночкових порушень серцевого ритму, які створюють певні діагностичні (інтерпретація ЕКГ) і терапевтичні труднощі.
Частіші контрольні обстеження необхідні в разі застосування
антиаритмічних препаратів (клас Ia, Ic), які змінюють поріг стимуляції, сприйняття сигналів та атріовентрикулярне проведення, а також за потреби оцінити ефективність відповідних антиаритмічних програм кардіостимуляторів типу DDD.
В останній рік очікуваного терміну служби батареї кардіостимулятора (який також залежить від попереднього зниження енергії стимулювального імпульсу) контрольні обстеження слід проводити частіше, у середньому кожні 2-3 місяці.
Стан батареї кардіостимулятора можна оцінити як безпосередньо, за даними телеметричного зчитування з програматора, так і опосередковано, на підставі аналізу частоти імпульсів на записі ЕКГ або за допомогою осцилосинхроскопа. На ранньому етапі виснаження батареї кардіостимулятора активується так званий індикатор планової заміни (elective replacement indicator), спочатку у вигляді зниження тестової
(магнітної) частоти, а потім — базової частоти імпульсів кардіостимулятора.
Ознакою значного виснаження батареї є автоматична зміна режиму стимуляції з двокамерного на однокамерний (наприклад, із DDD на VDD або VVI) або з режиму «на вимогу» на «фіксований» ритм (наприклад, із VVI на VOO). У більшості кардіостимуляторів від активації та відображення індикатора ERI до повного виснаження батареї (end of life, EOL; end of service, EOS) минає 6-12 місяців. В осіб, повністю залежних від кардіостимулятора
(пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою IIIo ступеня без власного замісного ритму), з появою описаних вище ознак виснаження батареї (elective replacement time, ERT) необхідно провести планову заміну пристрою. Натомість в інших пацієнтів із задовільним замісним ритмом у період між ERT та EOL (EOS) слід частіше проводити контрольні обстеження, наприклад щомісяця, і замінити пристрій до повного виснаження батареї. Іншою ознакою, що може прискорити рішення про можливу
заміну кардіостимулятора, є несподівана зміна імпедансу його батареї.
