Не ігноруйте симптоми алергічного нежитю, якщо хочете уникнути астми!
Про алергічний нежить (поліноз) говорять дедалі частіше, і, на жаль, дедалі більше людей стикаються з цією проблемою. Це найпоширеніше алергічне захворювання. Хоча хворіють переважно діти та молодь, випадки захворювання серед дорослих теж не рідкість. Проблема виникає сезонно, але може тривати й цілий рік. За даними проведених досліджень, кожна четверта людина стикається з полінозом. Цю недугу не слід ігнорувати, її потрібно лікувати під наглядом спеціаліста, оскільки вона може призвести до розвитку астми, запалення пазух або запалення вух.
Алергічний нежить виникає тоді, коли певний алерген або група алергенів з’єднуються з імуноглобулінами IgE, які виробляє організм людини, утворюючи так званий комплекс, що приєднується до опасистих клітин, у яких зберігається гістамін. Наслідком цього є подразнення слизової оболонки носа.
Симптоми полінозу дуже докучливі
Людям із сінним нежитем нелегко. Щодня вони стикаються, зокрема, з такими проявами:
- водянистий нежить (прозорі, безбарвні, рідкі виділення з носа),
- закладеність носа,
- утруднене дихання,
- чхання,
- свербіж у носі,
- почервоніння очей,
- свербіж очей,
- сльозотеча,
- кон’юнктивіт,
- задишка,
- кашель,
- висип.
Додатковими симптомами алергічного нежитю (менш очевидними) можуть бути, наприклад:
- головний біль,
- свербіж у вухах і горлі,
- світлобоязнь,
- порушення сну,
- труднощі в навчанні,
- труднощі під час фізичної активності,
- втома, сухість у роті,
- послаблення нюху.
Які алергени спричиняють захворювання?
Серед найпоширеніших алергенів, що спричиняють поліноз, можна виділити:
- пилок дерев (наприклад, верби, дуба, ясена, берези, ліщини),
- пилок злакових трав (наприклад, грястиці збірної, тимофіївки лучної, жита, костриці лучної, тонконога лучного),
- бур’яни (наприклад, подорожник ланцетолистий, полин звичайний),
- сушені трави та прянощі (наприклад, аніс, базилік, полин, карі, коріандр, орегано, фенхель),
- спори плісняви,
- кліщі (наприклад, Dermatophagoides pteronyssinus, Dermatophagoides farinae, Acarus siro),
- алергени тварин (шерсть, епідерміс, слина) — кота, собаки, морської свинки, миші, хом’яка, коня,
- таргани,
- дріжджі,
- гриби,
- латекс,
- пір’я,
- тютюновий дим (особливо вразливі діти, у присутності яких інші курять сигарети).
Із березня до квітня найчастіше пилкують дерева, із червня до серпня — трави, із липня до жовтня — бур’яни. Інші алергени найчастіше «діють» цілий рік і весь цей час можуть спричиняти багато неприємних та обтяжливих симптомів.
Варто знати, що на розвиток захворювання істотно впливають і генетичні чинники. Якщо один із батьків має сінний нежить, ризик захворювання дитини в перші роки життя становить аж 65 відсотків.
Як діагностують захворювання?
Щоб правильно визначити проблему, слід звернутися на консультацію до отоларинголога. Під час візиту лікар збере анамнез пацієнта, огляне носову порожнину, звертаючи особливу увагу на почервоніння, синюшність або набряки слизової оболонки носа.
Щоб підтвердити алергічний нежить, отоларинголог може рекомендувати лабораторні та візуалізаційні дослідження, серед яких можна виділити:
- Інгаляційні алергени — це комплекс досліджень на інгаляційні алергени, який дає змогу виявити алергени, що спричиняють задишку, сінний нежить, кропив’янку або почервоніння шкіри,
- Респіраторна панель IgE – це аналіз крові, який дає змогу визначити антитіла до конкретних алергенів (наприклад, пилку дерев, трав, алергенів тварин, кліщів, плісняви),
- Томографію приносових пазух,
- Спірометрію – особливо коли алергічний нежить супроводжується симптомами бронхіальної астми (виснажливим кашлем, задишкою).
Як лікувати алергічний нежить?
Лікування цієї проблеми ґрунтується насамперед на медикаментозній терапії хронічного запалення слизової оболонки носа, а також на профілактиці, а саме — уникненні алергенів, що спричиняють симптоми. Варто також регулярно промивати ніс фізіологічним розчином або препаратами, доступними в аптеці.
Найчастіше застосовують антигістамінні засоби, які блокують рецептори речовини, що спричиняє алергію, — гістаміну. Зазвичай це таблетки, краплі в ніс або очні краплі.
Якщо алергічний нежить має періодичний характер, ліки переважно приймають у період появи симптомів. Якщо ж ця недуга має цілорічний характер, ліки приймають постійно.
Допомогти може також десенсибілізація, тобто алерген-специфічна імунотерапія, яку проводять під наглядом алерголога після попередньої консультації спеціаліста. Десенсибілізація зазвичай передбачає регулярне введення алергенних вакцин протягом навіть 3-5 років. Таке лікування не лише зменшує симптоми захворювання, а й мінімізує ризик розвитку бронхіальної астми.
Лікарі часто рекомендують курс лікування стероїдами, які застосовують у формі крапель або аерозолю для носа. Попри їхню високу ефективність, вони викликають чимало побоювань у пацієнтів. Сучасні ліки, які застосовують відповідно до рекомендацій лікаря, безпечні навіть за тривалого використання й не загрожують ускладненнями. Вони діють у місці введення, а в кров всмоктуються незначною мірою. Однак слід знати, що в разі появи носової кровотечі потрібно перервати лікування на кілька днів.